Формування податкового кредиту за тимчасовою митною декларацією

Нагадуємо, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 р. № 466-ІХ, вніс зміни у норми, які встановлюють правила оподаткування зовнішньоекономічної діяльності платників ПДВ.

Так, згідно із п. 198.6 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних (далі – ПН) чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми ПДВ до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ПКУ. Ця норма набрала чинності з 23.05.2020 р.

При ввезенні товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ПКУ).

Отже, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником ПДВ сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, у т. ч. тимчасовими, додатковими, платник податку має право на включення такої суми ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, в якому відбулося оформлення відповідної митної декларації.

Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8 ПКУ). На дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти ПН та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін (п. 201.1 ПКУ).

Відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, зокрема ПДВ із ввезених на митну територію України товарів, регулюються Митним кодексом України (далі – МКУ), ПКУ та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МКУ).

Якщо декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідними для заповнення митної декларації у звичайному порядку, він може подати митному органу тимчасову митну декларацію (далі – ТМД) на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення ТМД (ч. 1 ст. 260 МКУ). У разі подання ТМД декларант повинен протягом строків, визначених відповідно до МКУ, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за ТМД, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (ч. 1 ст. 261 МКУ).

Згідно з п. 192.1 ПКУ якщо після постачання товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до ПН, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Отже, при ввезенні товарів на митну територію України, з яких сплачено ПДВ за тимчасовою митною декларацією, платник податку зобов'язаний скласти ПН та зареєструвати її в ЄРПН. Подання відповідно до МКУ додаткової декларації, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за ТМД, є підставою для складання розрахунку коригування та реєстрації його в ЄРПН.

Про це інформують податківці Офісу ВПП.

Джерело: medoc.ua


Кількість показів: 351
Дата:  23.09.2020



Всі новини